Октра р-р д/ін. 0.1мг/мл амп. 1мл №5

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. октра - синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину і має подібні фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. , яка стимулюється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; берином. соматостатину, октреотид пригнічує гормон зростання більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рикошетною гіперсекрецією гормонів (тобто гормону росту у хворих на акромегалію).

У хворих на акромегалію октреотид знижує концентрацію гормону росту та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Пригнічення гормону росту на 50% і більше спостерігається у 90% хворих; зниження рівня гормону росту у плазмі крові 5 нг/мл досягається приблизно у половини пацієнтів. У більшості хворих на акромегалію октреотид помітно зменшує вираженість таких симптомів, як головний біль, набряклість шкіри та м'яких тканин, гіпергідроз, біль у суглобах та парестезії. У хворих із великими аденомами гіпофіза лікування октреотидом може призвести до зменшення розмірів пухлини.

У хворих з функціональними ендокринними пухлинами ШКТ та підшлункової залози октреотид внаслідок його різноманітних ендокринних ефектів впливає на низку клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне покращення відзначаються у пацієнтів, у яких все ще виявляють симптоми, пов'язані з пухлиною, незважаючи на попереднє лікування, яке може включати хірургічні методи лікування, емболізацію печінкових артерій та різноманітну хіміотерапію, наприклад застосування стрептозотоцину та флуороурацилу.

При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призвести до зменшення вираженості таких симптомів, як відчуття припливів крові та діарея, що у багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі крові та екскрецією 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.

При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП), застосування октреотиду призводить у більшості хворих до зменшення важкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, покращує якість життя пацієнта. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад гіпокаліємії,що дає можливість скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. У деяких хворих відбувається уповільнення або зупинка росту пухлини та навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зниженням (навіть до нормальних значень) концентрації ВІП у плазмі крові.

При глюкагономах застосування октреотиду в більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючих мігруючих висипів, які є характерними для цього стану. Октреотид не має жодного суттєвого впливу на легкий цукровий діабет, який часто відзначають при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратів. У хворих на діарею октреотид сприяє її зменшенню, що супроводжується збільшенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто спостерігається швидке зниження концентрації глюкагону в плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час, симптоматичне поліпшення зберігається стабільним тривалий час.

При гастриномах/синдромі Золлінгера — Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або в комбінації з інгібіторами протонної помпи або антагоністами Н ₂ -рецепторів, може знизити секрецію кислоти в шлунку і призвести до клінічного лікування поліпшення, зокрема щодо діареї. Можливе також зменшення виразності та інших симптомів, очевидно пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у тому числі припливів. У деяких випадках спостерігається зниження концентрації гастрину в плазмі.

У хворих з інсуліномами октреотид знижує рівень імунореактивного інсуліну в крові. Цей ефект, однак, може бути короткочасним – близько 2 год. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційний період. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

У хворих з пухлинами, які продукують РФ гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов'язано з пригніченням секреції РФ гормону росту та самого гормону росту. Надалі може зменшитись гіпертрофія гіпофіза.

При рефрактерній діареї у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) застосування октреотиду призводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у ¹/₃ хворих з діареєю , яка не контролюється адекватною терапією протимікробними та/або протидіарейними засобами.

У хворих, яким проводять операцію на підшлунковій залозі,застосування октреотиду під час операції та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних фістул, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводило до більш ефективної зупинки кровотечі та попередження ранньої повторної кровотечі, зменшення об'єму -денний виживання. Хоча механізму дії октреотиду точно не встановлено, вважається, що препарат зменшує органний кровотік шляхом пригнічення таких вазоактивних гормонів, як ВІП та глюкагон.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується. З _max препарату в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування октреотиду із клітинами крові вкрай незначне. Об'єм розподілу – 0,27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Т _½ після підшкірної ін'єкції препарату - 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення препарату здійснюється у дві фази з Т 10 і 90 хв відповідно. Більшість введеної дози пептиду виводиться з калом, близько 32% — у незміненому вигляді із сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (AUC) октреотиду, введеного підшкірно. Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки.

Показання

• Акромегалія - ​​для контролю основних проявів захворювання та зниження рівнів гормону росту та іфр-1 у плазмі крові в тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування та променевої терапії. препарат показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування в проміжках між курсами променевої терапії доти, доки повністю не розвинеться її ефект. зменшення вираженості симптомів, пов'язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози: карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому; віпоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією віп); глюкагономи; гастриноми/синдром золлінгера - еллісону - зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових н2-рецепторів або інгібіторами протонної помпи; інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією Росії гормону росту). октра не є протипухлинним препаратом і його застосування не може призвести до лікування цієї категорії хворих. рефрактерна діарея у хворих на СНІД. профілактика ускладнень після операції на підшлунковій залозізупинка кровотечі та профілактика рецидивів кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозуючою терапією).

Застосування

Препарат вводиться підшкірно або внутрішньовенно.

При акромегалії спочатку препарат вводять по 0,05–0,1 мг (0,5–1 мл) підшкірно з інтервалами 8 або 12 год. Надалі доза залежить від концентрації гормону росту та ІФР- 1 у крові (цільові концентрації гормонів у крові становлять: гормон росту – 2,5 нг/мл, ІФР-1 – у межах норми), переносимості препарату та клінічного ефекту. Більшість хворих оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг на добу, яку слід перевищувати.

Якщо протягом 3 місяців лікування препаратом Октра не відзначається достатнього зниження рівня гормону росту та покращення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.

При ендокринних пухлинах ШКТ та підшлункової залози препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,05 мг (0,5 мл) 1–2 рази на добу. Надалі залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на рівень гормонів, що виробляються пухлиною (у разі карциноїдних пухлин – впливу на виділення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею) та переносимості препарату дозу можна поступово підвищити до 0,1–0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть знадобитися вище дози. Підтримуючу дозу препарату слід підбирати індивідуально. Якщо протягом 1 тижня лікування Октрою в максимально переносимій дозі поліпшення не настає, терапію слід припинити.

При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після тижня лікування діарея не припиняється, дозу препарату слід збільшити індивідуально, навіть до 0,25 мг (2,5 мл) тричі на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням клінічного ефекту та переносимості препарату. Якщо протягом 1 тижня лікування Октрою в дозі 0,25 мг (2,5 мл) 3 рази на добу поліпшення не настає, терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (не пізніше ніж за 1 год до лапаротомії).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі 25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Октру можна розводити 0,9% розчином натрію хлориду.

У хворих на цироз печінки відмічена хороша переносимість препарату, який застосовувався протягом 5 днів у дозах до 50 мкг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії у зв'язку з кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу.

Протипоказання

Відома підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Побічні ефекти

Побічні реакції розподілені за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, 1/10); нечасто (≥1/1000, 1/100); рідко (≥1/10000, 1/1000); дуже рідко (1/10000), включаючи окремі повідомлення.

Порушення з боку травної системи: дуже часто — діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, холелітіаз; часто – диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, частий рідкий випорожнення, знебарвлення калових мас, холецистит, утворення жовчних конкрементів, гіпербілірубінемія; в окремих випадках - прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, біль у животі та м'язова напруга; частота не встановлена ​​– гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепатит. Холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця.

Побічні ефекти з боку ШКТ можна зменшити, якщо не вживати їжу до або відразу після підшкірного введення октреотиду, вводити препарат рекомендується між їдою або перед сном.

Порушення з боку ЦНС: дуже часто – головний біль; часто - запаморочення, астенія.

Порушення з боку ендокринної системи: часто гіпотиреоз, дисфункція щитовидної залози (наприклад знижений рівень тиреотропного гормону, знижений рівень загального Т ₄ , знижений рівень вільного Т _{4 ).}

Порушення метаболізму: дуже часто – гіперглікемія; часто – гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози, анорексія; нечасто – дегідратація.

Загальні порушення та порушення у місці введення: дуже часто – біль у місці введення. Біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння в місці підшкірної ін'єкції з почервонінням та набряком рідко тривають довше 15 хв. Місцевий дискомфорт можна зменшити, якщо нагріти розчин перед ін'єкцією до кімнатної температури, або шляхом введення меншого обсягу більш концентрованого розчину.

Лабораторні дослідження: часто — підвищення рівня трансаміназ; частота не встановлена ​​- підвищення рівня ЛФ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: часто — свербіж, висипання, алопеція; частота не встановлена ​​- кропив'янка.

Порушення з боку системи дихання: часто — диспное.

Порушення з боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія; нечасто – тахікардія; частота не встановлена ​​– аритмія. У пацієнтів з акромегалією та карциноїдним синдромом відзначали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтервалу QT, зміщення осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S-перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі STT. Взаємозв'язок між цими явищами та застосуванням октреотиду не встановлений,оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілаксія.

Особливі вказівки

П/к введення. пацієнти, які самі вводять препарат шляхом підшкірної ін'єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря або медсестри.

Щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін'єкцією довести температуру розчину до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін'єкцій у те саме місце через короткий проміжок часу.

Ампули слід відкривати тільки перед введенням, залишки препарату слід утилізувати.

В/в інфузії. Розведений розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом мінімум 24 годин при температурі не вище 25 °С.

Загальні. Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, викликаючи серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У разі появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.

У зв'язку з терапевтичною користю зниження рівня гормону росту та нормалізацією концентрації ІФР-1 у жінок з акромегалією може потенційно відновитися фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції.

У пацієнтів, які тривало приймають терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитовидної залози.

Явлення, пов'язані із серцево-судинною системою. Нечасто повідомлялося про випадки брадикардії. Може знадобитися корекція дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препаратів, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.

Явлення, пов'язані з жовчним міхуром. У 15-30% пацієнтів, які отримують октреотид підшкірно тривалий час, відзначають утворення каменів у жовчному міхурі. У більшості випадків утворення жовчного каміння не супроводжувалося появою симптомів. У зв'язку з цим рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком терапії Октрою та кожні 6–12 місяців лікування. При клінічних проявах жовчнокам'яну хворобу слід лікувати або шляхом застосування жовчних кислот, які розчиняють каміння, або хірургічними методами.

Пухлини гастроентеропанкреатичної ендокринної системи. Під час лікування пухлин гастроентеропанкреатичної ендокринної системи зрідка може несподівано втрачатися симптоматичний контроль з боку Октри, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів.

Метаболізм глюкози. Октреотид гальмує секрецію гормону росту, глюкагону та інсуліну.Тому може порушуватися толерантність до глюкози після їди і в деяких випадках внаслідок тривалого введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами може підвищуватися інтенсивність та тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти вимагають ретельного спостереження, особливо на початку терапії Октрою та під час кожної зміни дози. Очевидні коливання концентрації глюкози в крові можуть бути знижені завдяки частішому введенню низьких доз.

У пацієнтів з цукровим діабетом І типу доза інсуліну може бути знижена. У пацієнтів без та з цукровим діабетом II типу з частково інтактним резервом інсуліну введення Октри може призвести до підвищення глікемії після їди. Рекомендуються ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

Варикозне розширення вен стравоходу. Оскільки епізоди кровотечі з варикозних вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулінозалежного діабету або зміною потреби в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі, необхідно проводити належний моніторинг рівня глюкози в крові.

Місцеві реакції. Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін'єкції у пацієнтів, які отримують лікування октреотидом протягом 15 років.

Трофіка. У деяких хворих октреотид може порушувати всмоктування жирів.

У деяких пацієнтів відзначали знижений рівень вітаміну В ₁₂ та аномальні результати тесту Шилінгу. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну В ₁₂ в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октрою.

Пацієнтам похилого віку. Відсутні дані щодо необхідності корекції дози у пацієнтів похилого віку.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки Т _½ препарату може збільшуватися, що потребує корекції підтримуючої дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок. При порушенні функції нирок коригувати дозу октреотиду, який вводиться підшкірно, не потрібно.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Можливість застосування октреотиду у вагітних не вивчали, тому в період вагітності Октру призначають лише за життєвими показаннями.

Невідомо, чи потрапляє октреотид у материнське молоко. У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, необхідно припинити грудне вигодовування.

Діти. Дітям прийом препарату Октра протипоказаний через відсутність даних щодо застосування октреотиду у педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Враховуючи,що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення та ін.), на час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Взаємодія

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику і сповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду та бромокриптину підвищує біодоступність бромокриптину. Аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізуються за участю ферментів цитохрому Р450, що може бути обумовлено пригніченням секреції гормону росту, тому слід обережно застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участю CYP 3A4, а також з вузьким терапевтичним індексом хінідин, терфенадін).

Октреотиду ацетат нестабільний у розчинах для повного парентерального харчування. Не застосовувати розчинники, не зазначені у розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

Передозування

Симптоми: аритмія, гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, зменшення маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз, гіперглікемія.

Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

У захищеному від світла місці при температурі 2–8 °с. не заморожувати.