Налбуфін-Фармекс р-р д/ін. 10мг/мл 1мл №10

Підвищена чутливість до гідрохлориду налбуфіну або будь-якого з компонентів лікарського засобу

Дитячий вік до 18 років. системи, підвищений внутрішньочерепний тиск, травма голови, гостре алкогольне отруєння, алкогольний психоз, явне порушення функції печінки та нирок.

Не рекомендовано комбіноване застосування препарату з чистими агоністами морфіноміметики.

Не рекомендується застосовувати препарат без проведення відповідної діагностики при хірургічному черевному синдромі, оскільки налбуфін може маскувати його прояви.

Лікарський засіб не слід застосовувати жінкам у період годування груддю (за винятком випадків застосування під час пологів).

Побічні реакції

У пацієнтів, які лікуються налбуфіном, найчастіше спостерігається сонливість.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, м'язова ригідність, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Психічні порушення: звикання до препарату, психоміметичні реакції, невротичні реакції, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, дисфорія, порушення мови, зміна настрою, занепокоєння, нервозність (невгамовність), галюцинації, ейфорія.

Можливість виникнення фізичної та психічної залежності, а також толерантності під час тривалого лікування така сама, як і для інших похідних морфіну.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функціональних показників печінки, спазм жовчовивідних шляхів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. антидіуретичний ефект, спазм сечовивідних шляхів

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зниження лібідо чи потенції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, сухість у роті, спазми в животі, запор.

З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження АТ, брадикардія,тахікардія, ортостатична гіпотензія, серцебиття.

З боку органів зору: нечіткість або порушення зору, міоз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, свербіж.

Загальні порушення та реакції в місці препарату: гіпотермія, може виникнути локальний біль, набряк, почервоніння, печіння та відчуття тепла, припливи, підвищена пітливість.

Спосіб застосування

Лікарський засіб призначати для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.

Дозування має відповідати інтенсивності болю, фізичному стану пацієнта та враховувати взаємодію з іншими лікарськими засобами, що одночасно застосовуються. Зазвичай при больовому синдромі слід внутрішньовенно або внутрішньом'язово вводити від 0,15 до 0,3 мг на 1 кг маси тіла хворого; разову дозу препарату вводити за необхідності кожні 3-6 годин.

Максимальна разова доза – 0,3 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 2,4 мг/кг маси тіла.

При інфаркті міокарда часто буває достатньо 20 мг препарату, що вводяться повільно у вену, проте може знадобитися збільшення дози до 30 мг. За відсутності чіткої позитивної динаміки больового синдрому – 20 мг повторно через 30 хвилин.

Для премедикації – 100–200 мкг/кг маси тіла. При проведенні внутрішньовенного наркозу для введення в наркоз – 0,3–1 мг/кг протягом 10–15 хвилин, підтримки наркозу – 250–500 мкг/кг кожні 30 хвилин.

З обережністю призначати препарат хворим похилого віку, при загальному виснаженні, недостатній функції дихання.

Особливості застосування

У хворих, які страждають на наркоманію, лікарський засіб може викликати гострий напад абстиненції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Через відсутність досліджень препарат не можна призначати в період вагітності або годування груддю.

Діти

Не застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Передозування

При передозуванні можливі такі симптоми: пригнічення дихання; артеріальна гіпотензія; недостатність кровообігу; поглиблення коми; судоми; рабдоміоліз, що прогресує до ниркової недостатності

При лікуванні передозування застосовувати:

• на ранній стадії пацієнтам у свідомості активоване вугілля всередину;
• підтримуючу терапію (кисень, внутрішньовенне введення замісної рідини, засоби, що підвищують артеріальний тиск);
• внутрішньовенне введення налоксону (специфічний антидот).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під пильним наглядом та в зменшених дозах слід застосовувати препарат на фоні дії засобів для наркозу, снодійних препаратів, анксіолітиків, антидепресантів та нейролептиків для запобігання надмірному пригніченню центральної нервової системи (ЦНС) та пригніченню активності дихального центру. Алкоголь також посилює гноблюючу дію налбуфіну на ЦНС. Препарат не слід приймати разом з іншими наркотичними аналгетиками через небезпеку послаблення аналгезивної дії та можливості провокування синдрому відміни у хворих із залежністю до опіоїдів.

Поєднання з похідними фенотіазину та препаратами пеніциліну може посилити нудоту та блювання.

Спільне застосування протипоказане. Алфентаніл, кодеїн, декстропроксифен, дигідрокодеїн, фентаніл, метадон, морфін, оксикодон, петидин, суфентаніл, трамадол – спостерігається зменшення знеболювального ефекту внаслідок блокування рецепторів із ризиком появи синдрому відміни.

Спільне застосування не рекомендується. Алкоголь – підвищення седативного ефекту морфоаналгетиків. Погіршення уваги може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Слід уникати вживання алкогольних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять етанол.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.