Лефно табл. п/о 20мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Лефлуномід - це хвороба-модифікуючий антиревматичний засіб з антипроліферативними властивостями.

та печінки .Рівні незміненого лефлуноміду в плазмі крові визначали рідко. Час досягнення C _max A771726 у плазмі крові дуже неоднаковий: від 1 до 24 год після разового застосування Лефлуномід можна приймати з їжею, оскільки обсяг всмоктування при прийомі препарату після їжі і натще схожий. У зв'язку з тривалим T _½ A771726 (приблизно 2 тижні) для забезпечення швидкого досягнення стабільного рівня A771726 застосовувалася доза навантаження 100 мг протягом 3 діб. Встановлено, що без застосування навантажувальної дози для досягнення стабільної концентрації в плазмі може знадобитися майже 2 місяці прийому препарату. Дослідження, в яких вивчали різні дози препарату, показали, що фармакокінетичні параметри A771726 є лінійними при застосуванні препарату в діапазоні доз 5-25 мг.

У цих дослідженнях клінічний ефект був тісно пов'язаний з концентрацією A771726 у плазмі крові та з добовою дозою лефлуноміду. При використанні дози 20 мг на добу середня концентрація A771726 у плазмі крові на стадії насичення становить близько 35 мкг/мл. У стадії насичення концентрація A771726 у плазмі крові у 33-35 разів вища порівняно з такою при одноразовому застосуванні.

Розподіл. У плазмі людини A771726 майже повністю зв'язується з білком (альбуміном). Незв'язана фракція A771726 становить близько 0,62%. Зв'язування A771726 є лінійним у межах терапевтичних доз. Зв'язування A771726 виявилося дещо слабшим і варіативнішим у плазмі крові пацієнтів з ревматоїдним артритом або хронічною нирковою недостатністю. Екстенсивне зв'язування A771726 з білком може призвести до витіснення інших речовин, які значною мірою зв'язуються з білками. Однак результати дослідження взаємодії при зв'язуванні з білками в умовах in vitro із застосуванням варфарину у клінічно доцільних дозах взаємодії не виявили. Подібні дослідження показали, що ібупрофен та диклофенак не витісняли A771726, тоді як у присутності толбутаміду незв'язана фракція A771726 збільшувалася у 2–3 рази. A771726 витісняв ібупрофен, диклофенак і толбутамід,проте незв'язана фракція цих коштів збільшувалася лише на 10–50%. Немає свідчень, що ці ефекти мають клінічне значення. При значному зв'язуванні з білками A771726 має низький очевидний об'єм розподілу (близько 11 л). Переважного поглинання еритроцитами не виявлено.

Метаболізм. Лефлуномід метаболізується до одного основного (A771726) та багатьох другорядних метаболітів, включаючи ТФМА (4-трифторметиланілін). Метаболічна біотрансформація лефлуноміду на A771726 та наступний метаболізм A771726 не контролюються одним певним ферментом і, як було показано, відбувається у мікросомних та цитозольних клітинних фракціях. Результати досліджень взаємодії із застосуванням циметидину (неспецифічного інгібітору цитохрому P450) та рифампіцину (неспецифічного індуктора цитохрому P450) вказують на те, що в умовах in vivo ферменти CYP беруть участь у метаболізмі лефлуноміду лише в незначному.

Виведення. Виведення A771726 відбувається повільно та характеризується очевидним кліренсом 31 мл/год. У пацієнтів T _½ становить близько 2 тижнів. Після застосування міченої радіонуклідом дози лефлуноміду радіоактивність в однаковому обсязі спостерігалася в калі, ймовірно, за рахунок біліарного виведення та сечі. A771726 продовжував визначатися в сечі та калі через 36 діб після одноразового прийому. Основними метаболітами, що виводилися із сечею, були глюкуроніди лефлуноміду (головним чином у зразках, відібраних протягом першої доби (0-24 години) після прийому препарату) та похідне оксалінової кислоти A771726. Основним компонентом, який виводився з фекаліями, був A771726.

Виявлено, що у людини пероральне застосування суспензії порошкоподібного активованого вугілля або колестираміну призводить до швидкого та значного збільшення швидкості виведення A771726 та зниження його концентрації в плазмі крові (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Вважається, що це досягається за рахунок механізму шлунково-кишкового діалізу та/або зупинення печінкового метаболічного циклу.

Фармакокінетика при нирковій недостатності. Фармакокінетика A771726 у пацієнтів, які отримували тривалий перитонеальний діаліз (ДПД), виявилася подібною до здорових добровольців. Швидше виведення A771726 спостерігалося у осіб, які отримували гемодіаліз, не асоціювалося з екстрагуванням лікарського засобу діалізату.

Фармакокінетика при печінковій недостатності. По лікуванню пацієнтів із печінковою недостатністю даних немає. Активний метаболіт A771726 значною мірою зв'язується з білками та виводиться за рахунок печінкового метаболізму та секреції з жовчю. Ці процеси можуть порушуватися через дисфункцію печінки.

Фармакокінетика у педіатричних пацієнтів.У пацієнтів з масою тіла ≤40 кг спостерігається менша системна дія (визначається як C _ss ) A771726 порівняно з дорослими пацієнтами з ревматоїдним артритом.

Фармакокінетика в осіб похилого віку. Дані про фармакокінетику у осіб похилого віку (65 років) обмежені, проте відповідають даним про фармакокінетику у дорослих молодих людей.

Показання

Лікування хвороб-модифікуючими антиревматичними засобами (бмарс) активної фази ревматоїдного артриту у дорослих. лікування активної фази псоріатичного артриту у дорослих нещодавно отримане або одночасне лікування гепатотоксичними або гематотоксичними бмарсами (наприклад метотрексатом) може призводити до підвищення ризику серйозних побічних реакцій; таким чином, початок лікування лефлуномідом слід ретельно розглядати з урахуванням користі/ризику. крім цього, перехід з лефлуноміду на інший бмарс без проведення процедури виведення (див. особливі вказівки) також може підвищувати ризик серйозних побічних реакцій навіть після тривалого періоду після переходу.

Застосування

Лефлуномід призначають як бмарс. Лікування лефлуномідом повинен призначати та контролювати спеціаліст з досвідом терапії ревматоїдного та псоріатичного артриту.

Одночасно та з однаковою періодичністю слід контролювати рівень АлАТ або глутамопіруваттрансферази (ГПТФ) плазми крові, виконувати розгорнутий аналіз крові, включаючи диференціальний аналіз лейкоцитів та тромбоцитів:

• до початку застосування лефлуноміду ;
• 1 раз на 2 тижні протягом 6 місяців лікування;
• 1 раз на 8 тижнів після проведення лікування (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запиваючи водою. Ступінь абсорбції лефлуноміду не залежить від їди.

Ревматоїдний артрит:

• насичувальна доза становить 100 мг 1 раз на добу протягом перших трьох днів;
• підтримуюча доза становить від 10* до 20 мг 1 раз на добу.

*При необхідності застосування дози 10 мг слід приймати таблетки з відповідним вмістом діючої речовини.

Псоріатичний артрит:

• насичувальна доза становить 100 мг 1 раз на добу протягом перших 3 днів;
• підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз на добу.

Терапевтичний ефект починає проявлятися через 4-6 тижнів від початку лікування і може посилюватися протягом 4-6 місяців від початку лікування.

Пацієнти віком від 65 років: корекції дози не потрібно.

Пацієнти з помірною нирковою недостатністю: корекція дози не потрібна.

Протипоказання

Підвищена чутливість до лефлуноміду (особливо при наявності в анамнезі синдрому стивенсу — джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліформна еритема), до основного активного метаболіту терифлунаміду або інших компонентів препарату; печінки; тяжкі імунодефіцитні стани (у тому числі віч-інфекція); -за незначного досвіду клінічних спостережень у цієї групи хворих); важка гіпопротеїнемія (у тому числі при нефротичному синдромі); період вагітності; період годування груддю; застосування у жінок репродуктивного віку, які не використовують надійної контрацепції в період і після лікування, у разі, якщо рівень активного метаболіту в плазмі становить понад 0,02 мг/л.

Необхідно виключити можливість вагітності перед початком лікування лефлуномідом!

Побічні ефекти

Інфекції та інвазії: різного роду інфекції (у тому числі риніт, бронхіт, пневмонія); опортуністичні інфекції; тяжкі інфекції, включаючи сепсис (у тому числі з летальним кінцем).

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (кісти та поліпи): підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень, зокрема лімфопроліферативних захворювань, підвищується при застосуванні з імуносупресивними лікарськими засобами.

З боку крові: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз.

Попереднє, супутнє або подальше застосування потенційно мієлотоксичних препаратів може бути пов'язане з більшим ступенем ризику гематологічних ефектів.

З боку імунної системи: алергічні реакції легкого ступеня; анафілактичні/анафілактоїдні реакції тяжкого ступеня, васкуліт (включаючи некротизуючий шкірний васкуліт).

З боку обміну речовин: підвищення рівня КФК, гіпокаліємія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, підвищення рівня ЛДГ, зниження вмісту сечової кислоти (гіпоурикемія).

Психічні порушення: тривожний стан.

З боку нервової системи: парестезії, головний біль, запаморочення, периферичні нейропатії.

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску.

З боку дихальної системи: інтерстиціальне захворювання легень (включаючи інтерстиціальний пневмоніт), у тому числі випадки з летальним кінцем, легенева гіпертензія.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, ураження слизової оболонки ротової порожнини (стоматит, виразки), порушення смаку, панкреатит,коліт (включаючи мікроскопічний коліт, лімфоцитарний коліт та колагенозний коліт).

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів (АЛАТ, гамма-глутатіонтрансферази та ЛФ), гіпербілірубінемія, гепатит, жовтяниця, холестаз, тяжкі ураження печінки (печінкова недостатність або гострий некроз печінки, у тому числі з літальним захворюванням). результатом).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищене випадання волосся, екзема, шкірні висипання (у тому числі макулопапульозний висип), свербіж, сухість шкіри, кропив'янка, поліформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, шкірна червоний вовчак, псоріаз пустульозний або загострення псоріазу, синдром гіперчутливості з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку кістково-м'язової системи: тендосиновіт, розрив сухожиль.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: зниження концентрації сперматозоїдів (оборотне), зниження загальної кількості та рухливості сперматозоїдів.

Загальні порушення: анорексія, втрата маси тіла (зазвичай незначна), астенія.

Особливості застосування

Не рекомендується одночасне застосування гепато- або гематотоксичних бмарс (наприклад, метотрексату).

Активний метаболіт лефлуноміду, A771 726, має тривалий T _½ , який, як правило, становить 1-4 тижні. Можуть виникати серйозні небажані ефекти (наприклад, гепатотоксичні, гематотоксичні або алергічні реакції, див. нижче), навіть якщо лікування лефлуномідом призупинено. Таким чином, у разі виникнення таких токсичних явищ або з будь-якої іншої причини слід провести процедуру виведення. Цю процедуру можна повторювати залежно від клінічної потреби.

Процедури виведення та інші рекомендовані дії у разі бажаної або незапланованої вагітності наведені у розділі Вагітність.

Реакції з боку печінки. Повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої форми пошкодження печінки, включаючи такі з летальним кінцем, які реєстрували під час лікування лефлуномідом. Більшість цих випадків виникало протягом перших 6 місяців лікування. Часто відзначали одночасне лікування іншими гепатотоксичними лікарськими засобами. Вважається за доцільне здійснення моніторингу суворого дотримання рекомендацій.

Рівень АлАТ (ГПТФ) слід перевіряти перед початком застосування лефлуноміду, а також з такою ж регулярністю, як і проведення розгорнутого аналізу крові (1 раз на 2 тижні), протягом перших 6 місяців лікування та кожні 8 тижнів після закінчення.

При підвищенні рівня АлАТ (ДПТФ) у 2–3 рази вище верхньої межі норми слід розглядати можливість зниження дози з 20 мг до 10 мг та щотижня здійснювати моніторинг. Якщо підвищення рівня АлАТ (ДПТФ) більш ніж у 2 рази вище за верхню межу норми триває або якщо відбувається підвищення рівня АлАТ більш ніж у 3 рази вище за верхню межу норми, то прийом лефлуноміду слід припинити і розпочати процедуру виведення. Рекомендується продовжувати моніторинг печінкових ферментів після припинення лікування лефлуномідом до нормалізації рівня печінкових ферментів.

У зв'язку з можливим виникненням додаткових гепатотоксичних ефектів рекомендується уникати вживання алкоголю під час лікування лефлуномідом.

Гематологічні реакції. Разом з контролем рівня АлАТ, перед початком лікування лефлуномідом, а також 1 раз на 2 тижні протягом перших 6 місяців терапії та 1 раз на 8 тижнів після її закінчення рекомендується проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи диференціальний аналіз лейкоцитів та тромбоцитів.

У пацієнтів з попередньо існуючою анемією, лейкопенією та/або тромбоцитопенією, а також у хворих з порушенням функції кісткового мозку або у пацієнтів з ризиком пригнічення функції кісткового мозку існує підвищений ризик гематологічних розладів. При виникненні таких ефектів слід розглядати можливість виведення з метою зниження рівня A771726 у плазмі крові.

При виникненні тяжких гематологічних ефектів, включаючи панцитопенію, прийом препарату та будь-яке одночасне мієлосупресивне лікування необхідно припиняти та розпочинати процедуру виведення лефлуноміду.

Перехід на інші методи лікування. Оскільки лефлуномід на тривалий час залишається в організмі, перехід на інший БМАРС (наприклад, метотрексат) без проведення процедури виведення може підвищити ймовірність виникнення додаткових ризиків навіть після тривалого періоду після переходу (тобто кінетичної взаємодії, токсичної дії на органи).

Також нещодавно перенесене лікування гепато- або гематотоксичними лікарськими засобами (наприклад, метотрексатом) може призводити до посилення побічних дій; таким чином, початок лікування лефлуномідом необхідно ретельно зважувати з урахуванням аспекту користі/ризику, а на початковому етапі після переходу рекомендується ретельний моніторинг.

З боку шкіри. У разі виразкового стоматиту прийом лефлуноміду слід припинити.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу у пацієнтів, які лікувалися лефлуномідом. Як тільки виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, які дають привід для підозри розвитку таких тяжких реакцій, прийом препарату Лефно та будь-яких інших лікарських засобів, які можуть бути пов'язані з виникненням цих реакцій,слід припинити та негайно розпочати процедуру виведення лефлуноміду. У таких випадках важливе значення має повне виведення, а повторне застосування лефлуноміду протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Інфекційні захворювання. Відомо, що лікарські засоби з імуносупресивними властивостями, подібні до лефлуноміду, можуть викликати у пацієнтів велику схильність до інфекційних захворювань, включаючи опортуністичні інфекційні захворювання. Інфекційні захворювання можуть бути серйознішими і, таким чином, вимагати раннього та інтенсивного лікування. У разі виникнення тяжких неконтрольованих інфекційних захворювань може знадобитися припинення лікування лефлуномідом та проведення процедури виведення.

Повідомлялося про поодинокі випадки прогресуючої мультифокальної лейкоцеребральної дистрофії у пацієнтів, які отримували лефлуномід разом з іншими імуносупресивними засобами.

Пацієнти з туберкуліновою реактивністю повинні підлягати ретельному моніторингу через ризик реактивації туберкульозу.

З боку дихальної системи. Повідомлялося про інтерстиціальний легеневий процес при лікуванні лефлуномідом (див. Побічні ефекти). Інтерстиціальний легеневий процес є потенційно летальним розладом, який може виникати в гострій формі під час терапії. Такі симптоми з боку легень, як кашель та утруднене дихання, можуть бути причиною припинення терапії та, залежно від ситуації, проведення подальшого обстеження.

АТ. АТ слід контролювати перед початком лікування лефлуномідом та періодично після його проведення.

Період «очікування». Очікується, що концентрація А771 726 у плазмі крові складе 0,02 мг/л протягом тривалого періоду. Вважається, що його концентрація знижується до 0,02 мг/л через 2 роки після припинення лікування лефлуномідом.

Вперше концентрацію А771 726 у плазмі крові вимірюють після закінчення 2-річного періоду очікування.

Повторно концентрацію А771 726 у плазмі визначають як мінімум через 14 днів. Якщо обидва значення 0,02 мг/л, не очікується тератогенний ризик.

Процедура елімінації (виведення). Після припинення лікування лефлуномідом призначають:

• колестирамін по 8 г перорально 3 рази на добу протягом 11 днів;
• як альтернативу — перорально по 50 г активованого вугілля, подрібненого на порошок, приймати 4 рази на добу протягом 11 днів.

Тривалість процедури може змінюватись в залежності від клінічних або лабораторних показників.

Незалежно від обраного способу елімінації препарату до моменту запліднення слід двічі, з інтервалом не менше 14 днів, визначати концентрацію А771 726 у плазмі крові, після чого почекати із заплідненням протягом 45 днів з моменту,коли в аналізі вперше зафіксовано концентрацію А771 726 0,02 мг/л. Жінкам репродуктивного віку слід повідомити, що перед настанням вагітності слід почекати 2 роки після відміни препарату. Якщо період очікування приблизно 2 роки за умови надійної контрацепції визнаний неприйнятним, необхідно рекомендувати проведення процедури елімінації.

І колестирамін, і активоване вугілля можуть впливати на абсорбцію естрогенів і прогестагенів, тому надійні пероральні протизаплідні засоби не дають 100% гарантії в період елімінації. Рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції.

Репродукція (рекомендації для чоловіків). Пацієнтам чоловічої статі слід усвідомлювати можливість токсичного на плід з боку. Також під час лікування лефлуномідом слід забезпечувати надійну контрацепцію.

Спеціальних даних про ризик токсичної дії на плід з боку чоловіка немає, проте для мінімізації будь-якого можливого ризику чоловікам, які бажають стати батьком, слід розглянути можливість припинення прийому лефлуноміду та колестираміну в дозі 8 г 3 рази на добу протягом 11 діб або 50 г активованого порошкоподібного вугілля 4 рази на добу протягом 11 діб.

У будь-якому випадку спочатку визначають концентрацію A771 726 у плазмі крові. Після цього концентрацію A771 726 у плазмі слід повторно вимірювати мінімум через 14 днів. Якщо обидва значення концентрації в плазмі 0,02 мг/л, а також після періоду очікування принаймні 3 міс, ризик токсичної дії на плід дуже низький.

Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів віком від 65 років немає потреби в корекції дози.

Лактоза. До складу препарату входить лактоза. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати препарат.

Крохмаль кукурудзяний. До складу препарату входить крохмаль кукурудзяний, тому його не слід призначати хворим на целіакію (глютенова ентеропатія).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. У разі виникнення такого побічного ефекту, як запаморочення, може порушитись здатність пацієнта концентрувати увагу та адекватно реагувати. У таких випадках пацієнту слід утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Вагітність. Є підозри на те, що активний метаболіт лефлуноміду, А771726, викликає тяжкі дефекти розвитку плода при застосуванні препарату в період вагітності.

Препарат протипоказаний у період вагітності!

Не призначають жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійну контрацепцію в період лікування або після нього за умови,що рівень активного метаболіту становить 0,02 мг/мл.

Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції протягом 2 років після закінчення лікування (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ) або до 11 днів після закінчення лікування.

Необхідно виключити вагітність перед початком лікування лефлуномідом!

Хвору слід попередити, що у разі затримки менструації або за наявності інших ознак, що вказують на настання вагітності, вона має негайно повідомити про це лікаря для встановлення вагітності. Якщо тест виявиться позитивним, лікар повинен зважити ризик, якому може наразитися вагітна, приймаючи препарат, і повідомити про це пацієнтку. При першій затримці місячних можливо знизити ризик для плода через прийом лефлуноміду шляхом призначення процедури елімінації лефлуноміду з організму.

Жінкам, які приймають лефлуномід і бажають завагітніти, рекомендують виконати одну з процедур елімінації (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ) лефлуноміду з метою максимального зниження можливої ​​токсичної дії А771 726 на плід (концентрація А771 726 вважається пов'язаною з мінімальним ризиком для плода.

Період годування груддю. Лефлуномід та його метаболіти можуть потрапляти у грудне молоко. У зв'язку із цим жінкам, які годують груддю, протипоказаний прийом лефлуноміду.

Діти. Препарат не призначають дітям (ефективність та безпека застосування при ювенільному ревматоїдному артриті не встановлені).

Взаємодія

Посилення побічних явищ можливе у випадках недавнього попереднього, а також одночасного з лефно застосування гепато- або гематотоксичних препаратів, а також при прийомі цих препаратів після лікування без урахування періоду, необхідного для повної елімінації препарату з організму таким чином, на початковому етапі після переходу рекомендується здійснення ретельнішого моніторингу рівня печінкових ферментів та гематологічних параметрів.

Застосування колестираміну або активованого вугілля призводить до швидкого та значного зниження концентрації активного метаболіту лефлуноміду. Вважається, що це обумовлено порушенням рециркуляції А771 726 у печінці та тонкій кишці та/або порушенням його шлунково-кишкового діалізу.

При одночасному застосуванні лефлуноміду (у дозі 10–20 мг/добу) з метотрексатом (у дозі 10–25 мг/тиж) відзначалося підвищення рівня печінкових ферментів у 2–3 рази.

Рекомендується, щоб пацієнти, які приймають лефлуномід, не отримували лікування колестираміном або порошкоподібним активованим вугіллям, оскільки це призводить до швидкого та значного зниження концентрації A771 726 (активного метаболіту лефлуноміду) у плазмі крові. Вважається, що механізм цього явища обумовлений призупиненням печінкового метаболічного циклу та/або шлунково-кишковим діалізом A771726.

Пацієнти, які отримували лікування препаратами групи НПЗП та/або кортикостероїдами до початку лікування препаратом Лефно, можуть продовжувати їх прийом одночасно з Лефно.

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лефлуноміду та його метаболітів, точно невідомі.

При одночасному застосуванні лефлуноміду та метотрексату відзначають підвищення рівня печінкових ферментів.

Є повідомлення про збільшення протромбінового часу при застосуванні лефлуноміду у поєднанні з варфарином.

Призначення лефлуноміду одночасно з протималярійними препаратами, які застосовують для лікування ревматизму (хлорхінолони, гідроксихлорхінолони), препаратами золота (перорально або внутрішньом'язово), D-пеніциламіном, азатіоприном та іншими імуносупресивними препаратами (циклоспорин, імуносупресив) досі вивчено недостатньо.

Дані про несумісність лефлуноміду з іншими препаратами відсутні.

Дослідження in vitro свідчать, що A771 726 інгібує активність цитохрому P450 2C9 (CYP 2C9). При одночасному застосуванні лефлуноміду та нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються CYP 2C9, впливу на безпеку не зафіксовано. Рекомендується вжити заходів безпеки у разі, коли лефлуномід приймають із засобами (відмінними від НПЗП), які метаболізуються CYP 2C9, такими як фенітоїн, толбутамід, варфарин та фенпрокумон.

Вакцинація. Клінічних даних щодо ефективності та безпеки вакцинації в період прийому лефлуноміду немає, проте вакцинація живими вакцинами не рекомендується. Тривалий T _½ препарату вимагає визначення термінів, коли застосування живої вакцини може бути дозволене після припинення лікування лефлуномідом.

Передозування

Симптоми: біль у животі, блювання, нудота, діарея, підвищення біохімічних показників функції печінки, анемія, лейкопенія, свербіж та висипання.

Лікування: рекомендується для прискорення виведення (елімінації) препарату з організму вживати перорально колестірамін або активоване вугілля. Тривалість терапії визначається індивідуально, залежно від клінічної картини.

Процедуру елімінації можна повторювати за наявності клінічних показань.

Немає необхідності в проведенні гемодіалізу або хронічного перитонеального діалізу, оскільки в дослідженнях показано, що первинний метаболіт лефлуноміду А771726 не діалізується.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.