Азопт кап. оч. 1% фл. 5мл

Фармакологічні властивості

Бринзоламід ((r)-(+)-4-етиламіно-2-(3- метоксипропіл)-3,4-дигідро-2н-тієно[3,2-e]-1,2-тіазин-6-сульфонамід-1,1-діоксид) - протиглаукомний засіб, інгібітор карбоангідрази селективно пригнічує активність карбоангідрази ii (ка ii). тканин, включаючи тканини очі. поля зору.

Для бринзоламіду in vitro показники активності та селективності інгібування щодо КА II становлять: ІЧ ₅₀ = 3,2 нМ, К _та = 0,13 нМ .

Після закапування в око бринзоламід всмоктується у кров. Завдяки високій спорідненості з КА II бринзоламід швидко і легко проникає в еритроцити і має тривалий період напіввиведення з крові приблизно 111 днів. В організмі людини утворюється метаболіт (N-дезетил-бринзоламід), який також акумулюється в еритроцитах і в присутності бринзоламіду активний переважно щодо КА I. У плазмі крові бринзоламід і його метаболіт визначаються в мінімальних концентраціях, які в більшості випадків нижче за межу чутливості визначення (менше 7,5 нг/мл). Зв'язується з білками плазми приблизно на 60%. Бринзоламід виводиться переважно із сечею у незміненому вигляді (близько 60%). Приблизно 20% виводиться як метаболіту. У сечі виявляються також N-дезетил-бринзоламід та невеликі кількості N-дезметоксипропілу та O-дезметильованого метаболіту.

При проведенні фармакокінетичних досліджень здоровим добровольцям бринзоламід призначали внутрішньо по 1 мг у капсулах 2 рази на добу протягом 32 тижнів. Для оцінки рівня системного пригнічення КА вимірювали активність КА в еритроцитах. Насичення бринзоламідом КА-II еритроцитів було досягнуто через 4 тижні (концентрація в еритроцитах становила приблизно 20 мкм). N-дезетилбрінзоламід накопичувався в еритроцитах до досягнення стабільної концентрації, яка знаходилась у межах 6–30 мкмоль протягом 20–28 тижнів. Пригнічення загальної активності КА-II еритроцитів у рівноважному стані становило приблизно 70-75%.

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) призначали внутрішньо по 1 мг бринзоламіду 2 рази на добу протягом 54 тижнів. Концентрація бринзоламіду в еритроцитах через 4 тижні перебувала в межах 20-40 мкм. У рівноважному стані концентрація бринзоламіду та його метаболіту в еритроцитах знаходилась у межах 22–46,1 та 17,1–88,6 мкм відповідно. При зниженні кліренсу креатиніну концентрація N-дезетилбрінзоламіду в еритроцитах підвищувалася, а загальна активність КА в еритроцитах знижувалася, проте концентрація бринзоламіду в еритроцитах та активність КА-II залишалися незмінними. У пацієнтів із значно вираженою нирковою недостатністю ступінь пригнічення загальної активності КА була вищою, хоча вона склала менше 90% у рівноважному стані.

При дослідженні з місцевим введенням у вічі концентрація бринзоламіду в еритроцитах у рівноважному стані була такою самою, як і концентрація, встановлена ​​при пероральному прийомі, проте концентрація N-дезетилбрінзоламіду була нижчою. Активність КА становила приблизно 40-70% її вихідного рівня.

Показання

Підвищений внутрішньоочний тиск або відкритокутова глаукома (як монотерапія у пацієнтів, нечутливих до терапії блокаторами β-адренорецепторів, або у пацієнтів, яким блокатори β-адренорецепторів протипоказані, або як додаткового засобу при терапії блокаторами β-адренорецепторів).

Застосування

При застосуванні азопту як монотерапія або додаткова терапія закапують по 1 краплі препарату у хворе око (очі) 2 рази на добу. у деяких пацієнтів найкращий результат досягається при призначенні по 1 краплі 3 рази на добу.

Після закапування рекомендується притискати гирло нососльозного каналу або щільно закривати повіки для зниження системної абсорбції препарату та зниження ймовірності розвитку системних побічних ефектів.

У разі заміни іншого протиглаукомного засобу препаратом Азопт слід припинити застосування іншого засобу та через добу перейти на Азопт. Якщо призначено кілька препаратів, їх необхідно вводити в око з інтервалом не менше ніж 5 хв. Перед застосуванням флакон необхідно добре струсити.

Протипоказання

Гіперчутливість до компонентів препарату.

Побічні ефекти

У клінічних дослідженнях за участю більш ніж 1500 пацієнтів, які застосовували азопт як монотерапію або в комбінації з 0,5% розчином тимололу малеату, найчастішими побічними ефектами були : зміни смаку (гіркий або незвичний смак) (5,3%), тимчасова нечіткість зору після інстиляції, що тривала від кількох секунд до кількох хвилин (4,8%). повідомлялося також про наступні побічні ефекти, які оцінювали як безперечно,ймовірно чи можливо пов'язані із застосуванням препарату. вони виникали часто (10%) чи рідко (1%).

Офтальмологічні ефекти

Часті: нечіткість зору, дискомфорт в очах (минуча печія в очах або відчуття поколювання після закапування препарату), відчуття стороннього тіла в оці, гіперемія.

Рідкісні: сухість очей, біль в очах, виділення з очей, свербіж, кератит, блефарит, кон'юнктивіт, утворення скоринок по краях повік, відчуття липкості, сльозотеча, втома очей, кератопатія, кон'юнктивальні фолікули та порушення зору.

Наведені нижче офтальмологічні побічні ефекти спостерігалися тільки в дослідженнях при застосуванні Азопту в комбінації з тимололом.

Рідкісні: ерозія рогівки.

Системні ефекти

Азопт є сульфонамідним інгібітором КА і може абсорбуватися, надходячи у системний кровотік. У зв'язку з цим можливі інші побічні ефекти, властиві цьому класу лікарських засобів, хоча під час проведення клінічних випробувань вони спостерігалися.

Небажаним системним ефектом, пов'язаним із застосуванням Азопту, про який найчастіше повідомлялося в клінічних дослідженнях, була зміна смаку (гіркий або незвичний смак у роті після закапування препарату). Цей побічний ефект, ймовірно, викликаний проникненням очних крапель у носоглотку через нососльозний канал. Притискання гирла носослезного каналу або щільне закривання повік після закапування дозволяє знизити частоту цього побічного ефекту.

Загальні

Рідкісні: біль у грудній клітці та алопеція.

З боку ШКТ

Часті: зміна смаку (гіркий або незвичний смак).

Рідкісні: сухість у роті, нудота та диспепсія.

Реакції гіперчутливості

Рідкісні: дерматит.

З боку нервової системи

Часті: головний біль.

Рідкісні: парестезія, депресія, запаморочення.

З боку дихальної системи

Рідкісні: риніт, задишка, фарингіт, бронхіт, носова кровотеча та кровохаркання.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, системи крові, нирок та метаболізму, як правило, виникають при системному застосуванні інгібіторів КА. Такі ж типи побічних ефектів, властиві інгібіторам КА для перорального застосування можуть виникнути і при їх місцевому застосуванні.

Особливі вказівки

Азопт є сульфаніламідом і піддається системній абсорбції незважаючи на те, що застосовується місцево. у зв'язку з цим при застосуванні бринзоламіду у вигляді крапель очей можуть виникнути побічні реакції, характерні для сульфаніламідів.

При появі серйозних побічних реакцій або гіперчутливості застосування слід припинити.

Досвід застосування Азопту для лікування пацієнтів з псевдоексфоліативною глаукомою та пігментною глаукомою обмежений.

Застосування бринзоламіду у пацієнтів із закритокутовою глаукомою не вивчалося.

Ефект впливу бринзоламіду на функцію епітелію рогівки при його пошкодженні не вивчався.

Спеціальних досліджень щодо застосування препарату у пацієнтів, які носять контактні лінзи, не проводилося, тому рекомендується здійснювати спостереження за такими пацієнтами при застосуванні бринзоламіду, оскільки інгібітори КА можуть впливати на гідратацію рогівки, і застосування при цьому контактних лінз може підвищити ризик ушкодження рогівки. При інших пошкодженнях рогівки, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом, також рекомендується ретельний догляд. Повідомлялося, що хлорид бензалконію, який зазвичай використовується як консервант в офтальмологічних препаратах, може викликати розвиток точкової кератопатії та/або токсичної виразкової кератопатії. Оскільки Азопт містить бензалконію хлорид, необхідний регулярний контроль при тривалому лікуванні препаратом у хворих на сухість очей або хворих на пошкодження рогівки.

Бензалконію хлорид може всмоктуватись м'якими контактними лінзами, тому пацієнтів слід попередити про те, що необхідно почекати 15 хв після закапування Азопта і лише після цього надягати контактні лінзи. Не слід застосовувати Азопт під час носіння контактних лінз.

Можливість розвитку синдрому відміни після припинення лікування препаратом не вивчалася.

Інгібітори карбоангідрази при пероральному застосуванні можуть знижувати здатність до виконання роботи, яка потребує концентрації уваги та координації у пацієнтів похилого віку. Азопт абсорбується при місцевому застосуванні, тому можливим є розвиток зазначених системних ефектів.

Перед застосуванням добре збовтати. Для попередження забруднення кінчика крапельниці та суспензії не слід торкатися кінчиком флакона-крапельниці до віків та інших поверхонь. Флакон слід тримати щільно закритим.

Немає потреби в корекції дози препарату в осіб похилого віку.

Ефективність та безпека Азопту у пацієнтів віком до 18 років не встановлена, тому призначати препарат таким пацієнтам не рекомендується.

Застосування Азопту для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчене, тому не рекомендується призначати препарат таким пацієнтам.

Застосування Азопту у хворих з гострою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) або пацієнтів з гіперхлоремічним ацидозом не вивчалося. Оскільки бринзоламід (і його метаболіт) виводиться головним чином із сечею, його застосування у таких пацієнтів протипоказане.

Контрольованих досліджень ефективності та безпеки застосування препарату у вагітних не проводили. Експериментальні дослідження на тваринах встановили наявність токсичного впливу на репродуктивну функцію; потенційний ризик для людини не вивчений. У зв'язку з цим Азопт слід призначати вагітним лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для здоров'я матері перевищує можливий ризик для плода.

Невідомо, чи надходить бринзоламід у грудне молоко, тому слід або відмовитися від прийому препарату, або перервати годування груддю.

Тимчасова нечіткість зору після закапування препарату може негативно вплинути на здатність керувати автотранспортними засобами або працювати з потенційно небезпечними механізмами. Якщо нечіткість зору виникає відразу після закапування, пацієнт повинен почекати, доки зір повністю відновиться.

Взаємодія

У ході клінічних досліджень при застосуванні азопту в комбінації з тимололом ознак взаємодії не виявлено. у поодиноких випадках при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази з великими дозами саліцилатів були зареєстровані зміни кислотно-лужного та електролітного балансу.

Цитохром Р450, який відповідає за метаболізм бринзоламіду, включає ізоферменти CYP 3A4 (основний), CYP 2A6, CYP 2C8 та CYP 2C9. Очікується, що такі інгібітори CYP 3A4, як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, здатні пригнічувати метаболізм бринзоламіду. Слід бути обережними при одночасному застосуванні інгібіторів CYP 3A4. Однак кумуляція бринзоламіду в цьому випадку є малоймовірною, оскільки він переважно виводиться із сечею. Бринзоламід не є інгібітором ізоферментів цитохрому Р450.

Передозування

При місцевому застосуванні бринзоламіду не описано. При внутрішньому прийомі можуть виникнути такі симптоми: порушення електролітного балансу, ацидоз, порушення з боку нервової системи. Лікування симптоматичне, необхідний моніторинг рівнів електролітів (особливо калію) у крові та контроль ph крові.

Умови зберігання

За температури 4–30 °С. флакон після розтину має бути використаний протягом 4 тижнів.